Я так бачу, що скромність – це погана риса для бізнесу. Треба розповідати про своїх реальних клієнтів. Перекладач – це специфічна професія. Багато, реально дуже багато конфіденційний документів і серйозних приватних клієнтів, які не хочуть щоб їх імена або будь-які дані про них були розголошені.
Я перекладаю і перекладала для багатьох відомих і публічних людей. І серед них були відомі політики такі як Леонід Кучма, особисто сиділа і перекладала для Віктора Януковича, сиділа і перекладала біля Юлії Тимошенко, точно так я перекладала для Міністра фінансів Віктора Пензеника, багатьох відомих фінансистів банкір, директорів, імена яких не треба згадувати і розголошувати. Дуже часто я перекладала серйозні семінари і перемовини в тісній кабінці для синхронних перекладачів. Дуже часто перекладач повинен бути непомітним. Я не можу надати фотографії, де я поряд з такими відомими і серйозними людьми. Говорити можна що завгодно, а вірити лише документам.
До цього тексту я додаю дві сканокопії. Це документи, які я робила недавно для працівників з прокуратури. Один документ від офісу генерального прокурора, інший від Київської міської прокуратури. Я вирізала основних текст, і залишила лише шапку і печатку. Перш за все, я гарантую своїм клієнтам конфіденційність і якість роботи. Терміни також важливі. Всі ці офіси прокуратури розташовані в центрі міста. Найбільша кількість бюро перекладів сконцентрована саме в центрі міста. Але за перекладами вони прийшли саме до мене на Позняки. Тому що серйозні люди не підуть до дешевих бюро і до дешевих перекладачів, навіть якщо вони працюють поряд в центрі міста. Ці дві сканокопії – це доказ моїх реальних і серйозних перекладів, чесного і відповідального ставлення до роботи. Я також перекладала усно для працівників прокуратури під час українських і американських зустрічей. Залишилися візитівки, контакти і приємні враження. Тому ці люди звертаються до мене, приходять до мене і роблять свої замовлення. Це те, що стосується доказів. Докази повинні бути матеріальними. Такі правила. Я надаю ці докази.
Публічні люди в реальному житті і те, що і як про них показують по телебаченню, – це різні речі, це різна реальність. Дуже часто під час серйозних і важливих зустрічей, на яких я була перекладачем, працює телебачення і журналісти. Як правило, вони присутні на офіційній частині відкриття церемоній, а далі їх просять вийти із зали. Вони виходять, а я залишаюся, працюю і перекладаю до останньої хвилини закінчення важливої зустрічі, чи події. Те що відбулося в реальності, і те що показали по телебаченню – ці інший світ, це інша планета. Я перекладала для серйозних людей, відомих політиків, серйозні і важливі зустрічі, а потім у вечері бачила, як це було показано по телебаченню. І після декілька таких важливих зустрічей і семінарів, чи офіційних перемовин, я винесла свій телевізор геть із дому. Я віддала свій телевізор своїм родичам. Вони прості звичайні люди, вони можуть дивитися телевізор, а я його просто ненавиджу. Я кручусь в іншому світі і на іншому інформаційному рівні. Я дала собі слово, що в моїй квартирі більше ніколи не буде телевізора. Від телевізора залишилася лише тумба, на якій він стояв. Хто хоче – хай дивиться собі свій телевізор, але я такий мусор, такі інформаційні помиї дивитися не буду.
У мене є хороший, якісний, дорогий комп’ютер, великий і дорогий монітор, швидкісний, широкополосний і дорогий інтернет. Я можу бути в будь-якому інформаційному просторі в будь-якій точці планети і дізнатися, все, що мене цікавить. Я можу дізнатися навіть секретну інформацію, навіть те, що для багатьох людей буде таємницею, навіть те, хто вбив Кенеді. Коли я хочу, я працюю за своїм комп’ютером, або дивлюся дійсно цікаві фільми, передачі, вистави, оперу, балет, слухаю музику, або будь-яке радіо, яке мені подобається. Я можу знайти все що, тільки хочу, навіть секретну інформацію. До речі, секретна інформація і секретна документація не перекладається на англійську мову як secret information, або secret documentation. Це любий дурень може так перекладати. Так сказати можна і це можна зрозуміти, але так американці і англо-сакси так не говорять. Вони говорять “classified”. Це ще одне таке нагадування того, що одне слово на інше не перекладається.
Як працюють перекладачі
Перекладач повинен прочитати, чи почути текст або інформацію, зрозуміти її, по своєму переосмислити чи переказати. Він може почути одне, а зрозуміти чи перекласти по-своєму. Під час важливих зустрічей досвідчені перекладачі можу вставляти свої коментарі стосовно того, як вони зрозуміли інформацію. І говорити, наприклад, такі слова: наскільки я зрозумів ситуацію, наскільки я зрозумів про що йде мова, наскільки це випливає з контексту, або: я розумію ситуацію таким чином. Це цілком допустимо, що перекладач вставляє свої фрази і коментарі, тим самим від дає можливість донести до спікерів, наскільки він розуміє ситуацію, тому що є так випадки, коли перекладач не зрозумів ситуацію і перемовини зайшли не в ту сторону. Так роблять чесні, порядні і добросовісні перекладачі. Щоб все було всім зрозуміло, необхідно готуватися до перемовин.
Приблизно це виглядає так: перед вами сторінка з книжки, ви повинні її прочитати, переосмислити і переказати зміст тексту, так як ви його зрозуміли, тільки на іншій мові. На всю цю вправу у вас є декілька хвилин. Для того, щоб так зробити, треба розуміти зміст тексту, треба бути в темі, треба знати ту іншу, зовсім, абсолютно іншу для вас професію, яку ви перекладаєте. Якщо людина не розуміє, про що йде мова, вона не зможе повторити за спікером те, що він сказав, навіть якщо це було сказано на рідній українській мові. Так влаштований мозок, пам’ять і увага людини: повторити щось за кимось можна лише тоді, коли ви повністю зрозуміли контекст і інформацію.
Як учать дітей у школі? Дуже часто для перевірки знать і розуміння того, що було сказано, вчитель говорить учневі: а ну повтори те, що я тільки що сказав! Якщо учень не зрозумів тему, або слухав неуважно, він нічого не повторить. Він навіть жодного речення не скаже. Те ж саме з перекладами.
У мене є економічна освіта, є свідоцтво про закінчення курсів бухгалтерів, і я працювала в бухгалтерських і аудиторських фірмах, які працювали із серйозними клієнтами і банками. Тому дуже часто друга економічна освіта та досвід роботи давала мені можливість перекладати для банкірів, юристів і політиків. На серйозних перемовинах мова завжди заходить про гроші, фінанси, бухгалтерію, процеси. Я пам’ятаю, що у мене була зустріч з американцями у Міністерстві фінансів, крім всього іншого, мова йшла про бухгалтерію, про процеси і про бухгалтерські стандарти. Я дуже добре знаю українські бухгалтерські стандарти, з перекладом я справилася, і все було добре, крім одного моменту. Є такі фінансові стандарти, які в Україні не застосовуються, вони застосовуються тільки в США, в них все облаштовано трохи по-іншому, і тому мене трохи поправили з перекладом. Наприклад, чеки і робота з чековими книжками. У кожного американського бізнесмена є своя чекова книжка. Кожен американський бізнесмен може запросто за декілька хвилин виписати чек своєму клієнтові і він буде акцептований у будь-якому американському банку. У нас такої системи не має. І американцям було не зрозуміло, а чому у нас не так? Навіщо скільки непотрібних документів, навіщо складати акт виконаних робіт? Навіщо зберігати всі ці папери і акти роками? Так що було дуже цікаво. Чесно кажучи, мені цікаво кожен день, бо я кожен день навчаюся.
Перекладач – це людина багатогранна. Необхідно знати не лише англійську мову на дуже високому рівні, а й оволодіти ще іншою професією на дуже хорошому рівні. Це важко, це складно. Більшість людей навіть одну освіту не можуть отримати, не те що дві.
Коли перекладач готується до конференції, до серйозних переговорів, він готується місяць або півтора. За цей час необхідно перечитати, переосмислити і опанувати 250 сторінок на рідній мові, і 250 сторінок на англійській мові. Мова може йти про різні теми, наприклад, про онкологію. Це складна, важка і болюча тема. Люди, які не мають медичної освіти, на таке не здатні. З усіх медичних тем мені найчастіше доводилося перекладати саме онкологію. На сьогоднішній день не має таких ліків, які лікують онкологію. Найчастіше на онкологію хворіють американці. У них це захворювання має дуже високий рівень. Конференції онкологів, які мають найбільшу чисельністю учасників, проходять саме у США. Американці – це сама хвора нація за багатьма показниками.
Діабет – це також дуже поширена хвороба тепер і на наших територіях. Такого раніше у нас не було, щоб було скільки хворих на діабет людей. Я не пам’ятаю, щоб за часів Радянського Союзу було скільки хворих на діабет дітей! Та такого взагалі ніколи не було серед школярів. А зараз на діабет хворіють діти у дитячому садочку, діти які ходять до школи, діти, які ходять до басейну. Це просто жахливо. У мене є знайомі. Він – тренер з айкідо, у нього свій спортивний клуб і свій спортзал, його дружина займається бухгалтерією. У них є один єдиний син. Сім’я приучена до спортивних навантажень, вони думають, що вони ведуть здоровий спосіб життя, але їхній син тяжко хворий – діабет другого типу (не цукрозалежний або неінсулінозалежний). Як таке могло статися у спортивній сім’ї, я не розумію. Батьки досить пізно помітили, що їхня дитина хвора. Син ходив в’ялий, слабкий, ледве справлявся з виконанням шкільних уроків, отримував погані оцінки. Батьки намагалися допомогти своїй дитині з уроками. Разом з ним робили ці уроки. І тільки тоді, коли зрозуміли, що він реально слабкий і хворий, лише тоді звернулися до професійного лікаря. Діагноз: діабет другого типу неінсулінозалежний. В цій сім’ї солодке не їдять в принципі.
Австралія і діабет.
Широкополосний і швідкісний інтернет – це класна штука. Можна побачити і дізнатися про все, що завгодно. Люблю дивитися передачі про медицину і біологію. Це моє захоплення. Я знайшла і подивилися передачу, яку створив журналіст ВВС про розвиток діабету в Австралії. Він дослідив і на фактах довів, що розвиток діабету в Австралії пов’язаний саме з американським способом життя і харчування. Високий рівень діабету другого типу (неінсулінозалежного) – це все заслуга американських стандартів у харчуванні. Своє незалежне розслідування він назвав «Епідемія діабету в Австралії», тому що кількість хворих на діабет в Австраліє дорівнює цифрі виникнення епідемії. Я була вражена його дослідженнями. Він перевіряв також чиновників, підприємців, інших людей, які думають, що ведуть здоровий спосіб життя. У всіх у них виявили діабет другого типу завдяки дослідженню цього журналіста. Всі ці люди думали, що вони здорові, а на справді хворіли роками. Діабет – це тихий убивця. Як правило, про цей діагноз люди дізнаються на пізніх стадіях захворювання, або коли попадають в лікарню. На пізніх стадіях не можливо вилікувати жодну хворобу. Лікуванню підлягають лише перші, початкові стадії захворювання. Це таке правило в медицині.
Діабет може призводити до захворювання очей. Катаракта також пов’язана із діабетом. Катаракта – це супутнє захворювання при діабеті. У діабетиків дуже часто болять ноги і відмирають кінцівки. Це також пов’язано з прийомом ліків. Ліки, які містять інсулін, можуть блокувати засвоєння кальцію. В результаті у людини заживо гниють кістки, появляються виразки і рани на ногах, і це закінчується ампутацією кінцівок (стопа відмирає). Цей фільм починався з кадрів із операційної палати, коли хворому на діабет відрізали стопу. Висновки, які зробив цей журналіст такі: тільки перехід на національні і природні системи харчування, відмова від сурогатної американської їжі, зменшення жирної і калорійної їжі, поменше м’яса в харчуванні може допомогти вижити і вилікувати цю страшну хворобу. Необхідно вживати натуральне м’ясо, але не часто: 1-2 рази на тиждень. Надмірне вживання м’яса, наприклад, у спортсменів, також призводить до захворювань. Їх пічкають білком (білок, білок, білок), м’язам потрібен білок і т.д. І в результаті вони хворіють.
Хто такі сучасні спортсмени.
У мене була клієнтка, вона професійна спортсменка, для якої я перекладала освітні документи на англійську мову. І вона мені призналася, що любить спорт, але кожен день на вимогу свого тренера вона повинна проковтнути цілу жменю різних таблеток, пігулок, синтетичних добавок і вона це дуже ненавидить. Вона так і сказала: «Я дуже люблю спорт, але я ненавиджу запихувати в себе ці таблетки день у день і так кожен день. Тренер заставляє, і мені приходиться це робити».
Сучасний професійний спорт – це змагання не лише спортсменів, а й фармацевтичних компаній. І моду на всю цю фармацевтичну дурню ввели саме американці, а тепер це стало поширеним явищем по всьому світі.
Діабет і алкоголізм.
Люди, які вживали алкоголь регулярно час від часу, а потім зрозуміли, самі зрозуміли, що це їх затягує, і вирішили самостійно зав’язати з алкоголем, часто хворіють на діабет. Їх часто тягне на щось жирне і солодке і мучне. Коли вони лікуються виключно «на вольових», то вони із алкоголіків стають діабетиками. Цей процес проходить для хворого непомітно, сама людина не помічає, що вона хворіє, і це може закінчитися дуже погано.
У мене була добра знайома, директор компанії. Її чоловік був кадровим військовим. У військових є свої традиції випивки: то нове звання обмити, то просто компанія з’явилася, то ситуація була складно, то ще щось. Цей чолові сам покинув вживати алкоголь і зав’язав з компаніями. В результаті з’явилася надмірна тяга до солодкого. Він сам розумів, що вживати солодке йому не можна. Були такі періоди, коли довгий час не вживав а ні краплі алкоголю, слідкував за собою, не їв нічого солодкого, а потім не втримався, купив цілий кілограм зифіру і з’їв його за «один присест», тобто майже відразу. Коли дружина прийшла додому, він лежав непритомним на підлозі, а поряд валявся кульок із зефіром. Жінка встигла визвати швидку допомогу і його спасли, витягли з того світу. Стосовно реанімації: витягнути можна лише 30-40% із тих, хто попадає у реанімацію. Решта помирає в самий найближчий час.
Висновки можна зробити такі: не треба лікуватися «на вольових зусиллях». Будь-яке захворювання викликане паразитами, вірусами, грибками, необхідно звертатися до професійного лікаря і лікуватися правильно.
Про те, як діабет і алкоголізм пов’язані між собою, ви можете дізнатися, коли будите дивитися цікаві передачі і вивчати біохімію.